У День Незалежності України у Жидачеві відкрили музейну виставку "Українська вишивка в контексті світової культури"
Сьогодні вже неможливо уявити собі відзначення Дня Незалежності без української національної вишивки. Вона стала одним із визначальних ідентифікаторів українства, своєрідним національним кодом. І цілком логічно, що саме в неділю 24 серпня, у день нашого найбільшого національного свята в Музеї мистецтва та історії Жидачівської землі відбулося відкриття виставки народної майстрині-емігрантки - Катерини Стефанюк (з дому Катерини Височан), твори якої широко відомі в Канаді.
Саме ця заокеанська країна стала для Катерини її другою батьківщиною. Закоханість у рідне національне мистецтво, болючі і радісні спогади про рідний край, своє рідне місто - усе це талановита мисткиня переливала у барвисті, неповторні вишивки і унікальні розписи писанок.
Чимало її творів вражають своєю високою художньою майстерністю і привертають посилену увагу шанувальників народного мистецтва. Її твори стали окрасою багатьох музеїв не тільки Канади.
Варто згадати і про нелегку долю художниці. Народилася 26 вересня 1926 року в м. Жидачеві на Львівщині. На початку Другої світової війни разом з товаришками намагалась дістатись до Варшави, де проживав її брат, але була зловлена німецькими поліцаями і ув’язнена як «радянська шпигунка». Відбула 2,5 роки тюрми, думала, що потрапить до нацистського табору смерті, але щасливий випадок дозволив їй утекти. Після тривалого поневіряння опинилася в таборі Ді-Пі (табір переміщених осіб), звідки в 1950 році змогла виїхати до Квебеку, а звідти до Едмонтону. Єдине, що ріднило її з рідною землею і рятувало од відчаю і зневіри була вишивка, яка допомагала вижити.
З тих пір вишивка для Катрусі була не тільки способом для заробляння на життя, але й незмінною супутницею, з якою ділила свою тугу за рідним краєм.
Іншою пристрастю пані Катрусі було писанкарство. Сотні дрібно розписаних писанок різної величини, своєрідність і неповторність кольористики стилю засвідчують високу майстерність майстрині. Як і її вишивки, так і писанки впізнавані скрізь і всюди.
Її творам притаманно відчуття яскравого світла, гармонії і виразності національного стилю. Сьогодні значна частина колекції пані Катерини передана музею в Ньюфандленд і кільком музеям Альберти.
Відвідувачі виставки також мали можливість ознайомитись із виставковою експозицією Ганни Маринець, невтомної збирачки і хранительки українських костюмів Жидачівського краю. Деякі з них також представлені виставковому залі Музею.
Керівник Музею Степан Ревуцький, а також представниця місцевого осередку «Союзу Українок» Марія Турченяк розповіли багато цікавого про історію української вишивки й про те, як українці навіть в умовах неволі, в сибірських таборах вкладали у свою вишивку любов до рідної землі.
Йшлося й про унікальні дослідження і знахідки скарбів народного мистецтва у селах нашого краю, про титанічну працю Героя України Бориса Возницького, про Гетьмана України Івана Виговського та визначних борців за волю України. Учасники відкриття виставки також мали чудову нагоду ознайомитися з багатьма іншими виставковими експозиціями Музею й дізнатися багато цікавого з історії нашого краю та тисячолітньої історії боротьби за відродження Української Держави.
