У День Незалежності України у Жидачеві відбудеться відкриття музейної виставки "Українська вишивка в контексті світової культури"
Сьогодні вже неможливо уявити собі відзначення Дня Незалежності без української національної вишивки. Вона стала одним із визначальних ідентифікаторів українства, своєрідним національним кодом. І цілком логічно, що саме в неділю 24 серпня, у день нашого найбільшого національного свята в музеї Жидачівської землі, в місті Жидачеві,( вул. А. Міцкевича, 2), о 14 год., відбудеться відкриття виставки народної майстрині-емігрантки - Катерини Стефанюк (з дому Катерини Височан), твори якої широко відомі в Канаді.
Саме ця заокеанська країна стала для Катерини її другою батьківщиною. Закоханість у рідне національне мистецтво, болючі і радісні спогади про рідний край, своє рідне місто - усе це талановита мисткиня переливала у барвистві, неповторні вишивки і унікальні розписи писанок.
Чимало її творів вражають своєю високою художньою майстерністю і привертають посилену увагу шанувальників народного мистецтва. Її твори стали окрасою багатьох музеїв не тільки Канади.
Про Катерину Стефанюк ми довідались нещодавно з короткої інформації журналістки Усті Стефанчук і Наталії Яновської.
Саме завдяки пані Усті, ми дізнаємось про цю невтомну, талановиту жінку, яка дивувала своїм талантом шанувальників народної української вишивки за океаном.
Тут таки варто б згадати і про нелегку долю художниці. Народилася 26 вересня 1926 року в м. Жидачеві на Львівщині. На початку війни разом з товаришками намагалась дістатись до Варшави, де проживав її брат, але була зловлена німецькими поліцаями і ув’язнена як радянська шпигунка. Відбула 2, 5 роки тюрми, думала, що потрапить до німецького табору смерті, але щасливий випадок дозволив їй утекти. Після тривалого поневіряння опинилася в таборі Ді-Пі (табір переміщених осіб), звідки в 1950 році змогла виїхати до Квебеку, а звідти до Едмонтону. Єдине, що ріднило її з рідною землею і рятувало од відчаю і зневіри була вишивка, яка допомагала вижити.
З тих пір вишивка для Катрусі була не тільки способом для заробляння на життя, але й незмінною супутницею, з якою ділила свою тугу за рідним краєм.
Іншою пристрастю пані Катрусі було писанкарство. Сотні дрібно розписаних писанок різної величини, своєрідність і неповторність кольористики стилю засвідчують високу майстерність майстрині. Як і її вишивки, так і писанки впізнавані скрізь і всюди.
“ Мене завжди дивувало і захоплювало,- пише Устя Стефанчук, як українці, особливо повоєнної еміграції, цупко трималися своєї культури, традицій, ідентичності”. До цієї когорти українських емігрантів по праву відносимо і Катерину Стефанюк. Про них без жодного перебільшення можемо говорити, як про національний феномен.
Відвідавши нашу виставку, шановні поціновувачі народної вишивки , ви матимете можливість відчути велике задоволення від творіння рук нашої землячки.
Її творам притаманно відчуття яскравого світла, гармонії і виразності національного стилю. Сьогодні значна частина колекції пані Катерини передана музею в Ньюфандленд і кільком музеям Альберти.
Ми вдячні родині Стефанюків, що деякі із тих багаточисельних робіт пані Катерини передані і нашому музею.
Така вона культурна історія нашого народу! Бережімо, примножуймо і шануймо національні скарби народу нашого !
Водночас, шановні відвідувачі виставки, ви будете причетними і до вшанування пам’яті ще однієї нашої славної землячки - Ганни Маринець, невтомної збирачки і хранительки українських костюмів Жидачівського краю. Деякі з них також будуть представлені у нашому виставочному залі.
З повагою і шаною працівники Музею
