27 ЛИСТОПАДА - 79 - РІЧНИЦЯ ПЕРЕМОЖНОГО БОЮ УПА НАД МОСКОВСЬКИМИ ОКУПАНТАМИ НЕПОДАЛІК ЖИДАЧЕВА, БІЛЯ СЕЛА ЖУРАВКОВА
Сьогодні Україна проходить важкі випробування в умовах повномасштабної російської агресії, яка принесла горе, смерть і руїни. Ворог сподівався, що українці не зможуть гідно протистояти його переважаючим силам, однак Українські Воїни мужньо боронять рідну землю.
Українці століттями боронили багату рідну землю від непрошених зайд із півночі. Неподалік Жидачева, в родовому маєтку в с. Руда, покоїться славний Гетьман України Іван Виговський, який у липні 1659 року розгромив 100-тисячне окупаційне московське військо під Конотопом. У 2024 році минуло 365 років цієї першої української перемоги над московськими окупантами, після якої цар Олексій (батько Петра І) втік з Москви. Тоді була нагода назавжди покінчити із цією нечистю, але на заваді став розбрат на українській землі, що не дозволило остаточно закріпити перемогу.
27 листопада минає 79 років з часу ще однієї історичної перемоги Української Повстанської Армії над військами НКВС наподалік Жидачева, біля с. Журавкова. У цьому бою 27 листопада 1945 року загинуло майже три сотні московських окупантів. Втрати української сторони склали – один загиблий кулеметник і близько десяти поранених.
Сім років тому, у жовтні 2017 року, в рамках відзначення 75-річчя УПА на мальовничій околиці м. Жидачева ГО „Товариство пошуку жертв війни „Пам’ять” було проведено реконструкцію цього переможного бою УПА. Це яскраве дійство зібрало багато людей, адже у відтворенні переможного бою УПА брали участь не тільки десятки реконструкторів в одностроях УПА та підрозділів НКВС, а й бронетехніка, артилерія, старовинні автомобілі. Ця подія назавжди запам’яталася багатьом.
Ще не так давно своїми спогадами ділилися безпосередні учасники тих боїв, - колишні вояки УПА із відділів УПА „Летуни” (сотенний „Середній”), „Рисі” (сотенний „Гонта”), мешканці населених пунктів Івано-Франківщини та Жидачівщини.
Тож подаємо мовою оригіналу одну з таких розповідей Героїв УПА.
„З дня 27 на 28.11.1945 р. вночі відділ кватирував в селі Журавкові. Рано, о годині 5-ій, відділ відходить до ліса. О годині 5,30 рано почулись в лісі стріли, а заразом повідомила стійка, що на лінії в лісі появилися два авта, з яких висіли большевики. Рівно ж стійки повідомили, що обома сторонами до ліса входять ворожі частини по тридцять чоловік, які ідуть в напрямі відділу. Даю наказ. Відділ занимає становища та чекає на ворогів. За 15 хвилин надходять большевики та розпочинається бій. Відділ відбиває большевиків та іде в наступ. Большевики утікають. Потім збираються та вдруге наступають. Та відділ іде в наступ і вдруге їх розбиває. Большевики втікають. Відділ подається в напрямі села Журавкова, щоб перейти до іншого ліса. Однак і з сеї сторони большевики занимають нам дорогу і вихід із ліса неможливий. Відділ занимає старі воєнні окопи та приготовляється до оборони. Большевикам приходить поміч і вони зачинають наступати. Зі заду охороняє нас велике багно, яким большевикам наступати було неможливо і вони наступали із трьох сторін. Відділ відбивав завзято наступ за наступом, завдаючи ворогові кривавих втрат. Большевики заалярмували собі на поміч сусідні райони. Поміч приїхала большевикам із Журавна, Букачовець, Ходорова та Миколаєва.
Три перші наступи большевики вели із криком „ура”. Дальші наступи вели без крику. За цілий день звели 12 наступів, а коли смерклося, то робили ще 3 наступи. Кожний наступ коштував їх великих втрат. Большевики наступали непрохідними кущами, не можучи робити стрибків, бо мусіли продиратися. Відділ пропускав їх на 5 до 10 метрів, і тоді витав їх із 10 кулеметів, автоматів та крісів. Большевиків з кожним разом велика частина падала, а решта панічно відступала. Від одинадцятої години большевики возили підводами до Жидачева своїх ранених, яких зараз відправляли до Львова.
Про втрати вбитими немає ще розвідки. Розвідка донесла, що рядових большевиків поховано в кількох спільних могилах в лісі. І так тільки в одній могилі коло Журавкова поховано 60 большевиків, а кілько в інших могилах – не відомо. Вбитих командирів забрано до тих районів, звідки вони походили. І так до самого Журавна привезено 7 вбитих командирів. Місце бою було віддалене 4 кілометри від районного центра Жидачева і в тому бою найбільше потерпів Жидачівський район. О годині 6-тій вечером, коли запала дуже темна ніч, відділ через багно, то рачкуючи то зігнувшись, тихенько висмикнувся від окруження. Коли відділ був уже около 800 метрів від ліса, зі сторони Стрия приїхала більша кількість авт. Позаїздили довкола ліса, та освітили довкола все поле, щоб не випустити відділ, але нас вже в лісі не було.
Із нашої сторони вбитий кулеметчик – старший стрілець „Филя” (із села Ясеня на Івано-Фроанківщині), який стріляючи із кулемета, найбільше відзначився у бою, та ранений легко стрілець „Морозенко”. Вбитого заховано перед відходом в бункер, який був в тому місці і який вказав нам станичний із Журавкова, що був разом із відділом. Відділ наліз на большевицьку заставу, яка посипала з двох сторін з кулеметів на відділ, але ми обійшли заставу без жадних втрат. Вистріляно в бою 6 тис. амуніції. Стрільці через цілий день говорили з большевиками, перекликувались та передирались”.
Маємо пам’ятати про наше минуле, про століття боротьби за волю України, щоб у цей непростий час повномасштабної війни на українській землі - вистояти і перемогти.
Вічна слава Героям!
