У БОЯХ ЗА РІДНУ ЗЕМЛЮ ЗАГИНУВ 44-РІЧНИЙ ГЕРОЙ ВОЛОДИМИР СТАСЮК
Знову важка втрата для Жидачівської громади і всієї України. У боях з російськими окупантами 25 грудня 2022 року, внаслідок важких поранень несумісних з життям отриманих під час ворожого артилерійського обстрілу, при здійсненні заходів із забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України, поблизу східної околиці міста Бахмут Донецької області, загинув командир відділення автомобільного взводу, молодший сержант, 44-річний Герой Стасюк Володимир Миколайович, уродженець с. Рогізно Жидачівської громади.
Володимир Стасюк народився 3 серпня 1978 року в с. Рогізно. Громадянська позиція Воїна була завжди чіткою та твердою, бо мав кого захищати: сина Дмитра, матір Любу, двох сестер Іванну та Наталю. Він завжди говорив про те, що воює заради майбутнього, щоб його син жив у вільній, прекрасній країні, щоб ніколи не знав що таке війна.
Володимир пройшов Майдан і Революцію Гідності. У час воєнного вторгнення з 2014 року хотів іти воювати в АТО, але не взяли за станом здоров’я. Перед повномасштабною агресією він працював за межами України, мав добрий заробіток, але повернувся на рідну землю, щоб розпочати тут власну справу.
Як розповів його товариш, староста Бережницького старостинського округу Андрій Швед, одразу після того, як вдарили на світанку 24 лютого перші ворожі ракети, пішов у військкомат і записався до лав ЗСУ. Це вчинок гідний поваги та шани. Військові навчання проходив на Яворівщині, захищав і відвойовував південні терени нашої країни на Херсонщині. Після звільнення Херсона їхній підрозділ перекинули під місто Бахмут. Він ніколи не жалівся на фронтові умови, тільки говорив про важливість вирішення тільки однієї проблеми – побільше набоїв та підтримки артилерії і ракетних військ, щоб захищати і визволяти рідну землю.
Як розповів настоятель храму с. Рогізно о. Ярослав Квасній, ще 6 грудня 2022 року Володимир Стасюк поширив на своїй сторінці слова: «Солодше нам в бою вмирати, ніж жити у путах мов німі раби».
Сьогодні наш Герой вирушає в дорогу до рідного дому. До згорьованої матері та сестер, до сина Дмитра, щоб вже разом з ними, втихомиривши біль втрати, прямувати до Різдва.
Спи спокійно, ВОЇНЕ, спи спокійно, ГЕРОЮ. Україна, українці, односельчани пам’ятатимуть, якою ціною виборювалися мир і Свобода.
Вічна і світла пам’ять Герою Володимиру Стасюку. Щирі співчуття рідним та близьким.
